Проблеми гуманітарних наук. Психологія

CREATIVITY PROBLEM IN SCIENTIFIC RESEARCH IN THE XIX–XX CENTURIES

2022-05-27T12:42:18+03:00

Анотація. У статті висвітлено результати наукової рефлексії проблеми творчості людини у теоріях ХІХ–ХХ століття. Застосований міждисциплінарний підхід та використано загальнонаукові принципи об՚єктивності, системності, історизму, світоглядного плюралізму, а також логіко-семантичний, системний і прогностичний підходи у вивченні й узагальненні досліджуваної проблеми творчості.

Історичний розгляд проблеми творчості визначає необхідність з՚ясування справжнього призначення людини буття, способу й характеру самореалізації та перманентної життєтворчості.

У психологічних традиціях вивчення творчості орієнтоване на прагматичні цінності і реалізується у ідеях взаємозв՚язку творчості із «виробництвом» ідей, продуктів, які характеризує новизна і значущість.

Доведено, що евристично цінним у розвитку ідеї творчості є синергетичний підхід. Розуміння творчості як єдності хаосу та порядку у синергетиці перегукується із міфологічним тлумаченням на засадах аналогічного сприйняття світу як плинного й алогічного (збігу випадковостей), який не передбачає існування трансцендентного виміру ієрархічної упорядкованості та перетворення його на однорідний простір. Синергетичний підхід у розвитку ідеї творчості є своєрідним завершенням її культурно-історичного гештальту з одночасним відкриттям можливостей – потенцій для подальшого розвитку на вищому рівні розуміння людини. Особливість сучасного перехідного етапу визначає зміщення акцентів із ідеї деміурга на потенційну здатність саморозвитку, що орієнтує на дослідження потенційного творчого ресурсу особистості.

ПСИХОПРОФІЛАКТИКА ЗАЛЕЖНОСТІ ПІДЛІТКІВ ВІД ІНТЕРНЕТУ

2022-04-29T16:29:11+03:00

Анотація. На сьогоднішній день застосування Мережі інтернет нинішніми підлітками, як правило, зводиться до спілкування та онлайн ігор. Недолік відповідної цензури інформації, розосередженої на веб-сайтах, вільне застосування Інтернету може послужити причиною непередбачуваних змін особистості, з՚являється небезпека відділення віртуального життя особистості від реального. Сьогодні основними користувачами Інтернету в Україні, згідно з даними соціологічних опитувань, вважаються люди віком від 12 до 24 років, значна частка яких ‒ школярі. Інтернет для них вважається не тільки інформативним місцем, засобом спілкування, але і нерідко засобом уникнення дійсності та (або) отримання задоволення. З цієї причини профілактика Інтернет-залежності підлітків стає особливо важливим завданням сьогодення, оскільки в більшості своїй, саме серед підлітків виявляється максимальна частка Інтернет-залежних.

У статті розглядаються теоретичні засади проблеми Інтернет-залежності, розкрито зміст поняття «Інтернет-залежність». Визначаються чинники, описані особливості прояву Інтернет-залежності в підлітковому віці та її наслідки для здоров՚я і розвитку особистості.

Проаналізовано підходи до здійснення профілактики, що повинна ґрунтуватися на принципі усвідомленого сприйняття ознак, симптомів, мотивів та наслідків Інтернет-залежної поведінки. Відзначається, що профілактика має здійснюватися на державному рівні, психологічною службою ЗНЗ із залученням батьків. Акцентується на тому, що система заходів щодо профілактики має бути створена з урахуванням підліткових особливостей та орієнтована не на порятунок від вже сформованої залежності, а на попередження можливої проблеми у цій галузі.

ПЕРЕЖИВАННЯ ФРУСТРАЦІЙНИХ СИТУАЦІЙ В ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ ТА ЇХ ТРАНСФОРМАЦІЯ В ЖИТТЄВИЙ ДОСВІД

2022-05-05T17:01:02+03:00

Анотація. У статті висвітлюються основні наукові підходи до дослідження проблеми психологічних наслідків при переживанні фрустраційних ситуацій в юнацькому віці. Розкрито поняття «переживання», «фрустраційні ситуації», «фрустраційна толерантність». Здійснено інтегроване вивчення особливостей переживань фрустраційних ситуацій у юнацькому віці. Досліджено зміст та сутність феномену фрустраційної толерантності як фактора, що зменшує негативний вплив наслідків переживань фрустраційних ситуацій. Експериментально, за допомогою відповідних методик, виявлено когнітивні, емоційно-вольові, поведінкові й особистісні особливості переживань фрустраційних ситуацій у юнацькому віці. Також експериментально визначено рівень фрустраційної толерантності в осіб юнацького віку та особливості застосування ними копінґ-стратеґій у ситуаціях фрустрації.

Встановлено, що рівень фрустрованості тісно пов՚язаний із фрустраційною толерантністю. У студентів молодших і старших курсів при майже несформованій фрустраційній толерантності спостерігався високий рівень фрустрованості. Виявлено, що студенти старших курсів у ситуаціях фрустрації здатні проявляти самостійність при розв՚язанні проблем за допомогою «прийняття відповідальності», створення «стратегій вирішення проблем» та вміння «переоцінювати власний досвід». Таким чином, вони проявляють адаптивніші копінґ-стратеґії ніж студенти молодших курсів, оскільки для них характерні «дистанціювання» від критичних ситуацій та «уникання» їх.

ОСОБЛИВОСТІ САМОПРЕЗЕНТАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ У СТУДЕНТСЬКОМУ СЕРЕДОВИЩІ

2022-04-29T16:25:50+03:00

Анотація. У статті здійснено теоретико-емпіричний аналіз особливостей самопрезентації особистості у студентському середовищі. Подано теоретичний аналіз основних підходів до трактування терміна «самопрезентація особистості». Визначено, що самопрезентація та її засоби є потужним механізмом не лише позитивного першого враження, а й контролем, що чітко відображається в особливостях соціального сприймання індивіда. З՚ясовано вплив самопрезентації на особливості міжособистісного спілкування, соціальне сприймання, формування іміджу особистості у соціальному та віртуальному світі.

Підкреслюється, що самопрезентація відіграє значущу роль у формуванні іміджу особистості, який складається з таких основних компонентів, як «зміна зовнішності», освоєння комунікативних технік, самоудосконалення (самоосвіта, самовиховання).

Здійснено емпіричне дослідження особливостей самопрезентації у студентської молоді. За результатами кількісного та якісного аналізу отриманих результатів виокремлено фактори і взаємозв՚язки між ними, що є ключовими у самопрезентації особистості. Виявлено високий рівень адаптивності досліджуваних студентів, зокрема, адаптивності як риси особистості, прийняття себе та інших, відчуття емоційного комфорту, прагнення бути у підпорядкуванні та нести відповідальність за власні вчинки. Крім того, зазначено високі показники поваги до себе, свого статусу у групі, а також аутосимпатії, уявлення про себе, як самоцінності. Ставлення інших людей займає високі позиції, і відповідно пов՚язане із вираженою значимістю для суб՚єкта, позитивної думки інших, схвалення вчинків, поглядів, що саме і виступає мотивацією до самопрезентації у молодих людей.

Стверджується, що досліджувані студенти сприймають віртуальне середовище як ефективний спосіб самопрезентації, який дає змогу будувати власний образ Я.

СОЦІОКУЛЬТУРНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ ВИМУШЕНИХ ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ

2022-05-05T17:05:38+03:00

Анотація. Ціннісне самовизначення є важливою частиною та найважливішим чинником процесу соціалізації особистості. Ціннісні орієнтири виступають регулятором діяльності та поведінки людини, визначають основні напрями її активності, окреслюють стратегію життєвого шляху особистості як соціальної істоти.

Багатофункціональне і багатофакторне соціокультурне середовище впливає на складний процес формування аксіологічного вибору вимушених переселенців. У новому соціокультурному середовищі ціннісні орієнтації переселенців зазнають певних трансформацій: переосмислення власної системи цінностей, звикання до нових цінностей, прийняття нових цінностей, узгодження нових цінностей зі старими.

Період адаптації внутрішніх переселенців до нового соціокультурного середовища є досить насиченим щодо засвоєння певних цінностей та норм через їхнє включення у систему конкретних соціальних зв՚язків, які можуть породжувати певні внутрішні конфлікти через невідповідність, із вже наявними, але, як виявилось, нестабільними поглядами на життя.

Ціннісно-мотиваційна сфера є значним стимулом до переоцінки власного бачення конкретної ситуації та змін у ставленні до неї. З одного боку, це дуже важливий та корисний процес, який дає змогу вчитися обирати пріоритети для себе, навколишніх, але з іншого, така переоцінка не завжди набуває правильного напряму, інколи людина помиляється, а отже, може стати на хибний шлях, що веде до переформування ціннісної орієнтації особистості.

Ступінь узгодженості між цінностями, можливість їх реалізації визначають, наскільки повноцінно буде відбуватися процес ефективної адаптації та успішної інтеграції внутрішніх переселенців у нове соціокультурне середовище.

Проведене емпіричне дослідження виявило, що переосмислення і трансформація базових цінностей, заміна їх на цінності певного соціокультурного середовища дуже глибоко переживається переселенцями. Такі переживання відображаються в їх ціннісно-мотиваційній сфері, у якій спостерігається невизначеність, розгубленість та неузгодженість між цінностями, що проявляється у внутрішньому конфлікті і внутрішньому вакуумі. Зазначені характеристики є ознакою незадоволеності поточною життєвою ситуацією, «розриву» в системі «свідомість – буття». Досліджені особливості мотиваційно-особистісної сфери можуть негативно вплинути на соціалізацію внутрішніх переселенців у новому для них соціокультурному середовищі.

АСЕРТИВНІСТЬ ПСИХОЛОГА ЯК УМОВА ЕФЕКТИВНОГО МІЖОСОБИСТІСНОГО СПІЛКУВАННЯ

2022-04-29T16:22:38+03:00

Анотація. У статті подані результати емпіричного дослідження співвідношення показників асертивності та бар՚єрів спілкування.

У результаті теоретико-емпіричного вивчення проблеми з՚ясовано, що асертивність деякі дослідники трактують як складну різнорівневу властивість особистості, котра виявляється у прийнятті себе та інших, відкритості та самоконгруентності, безпосередності поведінки, адекватному оцінюванні себе та інших людей, здатності брати на себе відповідальність тощо. Виявлено, що ця властивість особистості забезпечує успішність міжособистісної взаємодії, оскільки сприяє усуненню психологічних бар՚єрів спілкування.

Емпірична частина дослідження полягала у вивченні співвідношення між показниками асертивності та показниками психологічних бар՚єрів спілкування, у виявленні специфіки цих бар՚єрів у осіб з різним рівнем асертивності.

Виявлено, що показники асертивності мають тісні взаємозв՚язки з показниками бар՚єрів публічних виступів та емоційних бар՚єрів спілкування. Ці зв՚язки в основному виявилися від՚ємними, що свідчить про важливу роль асертивності в ефективному спілкуванні.

У результаті емпіричного дослідження з використанням валідного та надійного психодіагностичного інструментарію виявлено, що існують індивідуальні відмінності у проявах психологічних бар՚єрів спілкування у осіб, що мають різний рівень асертивності. Наявність таких відмінностей було підтверджено шляхом використання методу асів та профілів.

Емпірично встановлено, що для групи осіб з високим рівнем асертивності характерна відсутність емоційних бар՚єрів спілкування і бар՚єрів публічних виступів. На відміну від них, особи з низьким рівнем асертивності переживають труднощі у спілкуванні і встановленні контактів. Загалом, результати дослідження підтверджують думку стосовно значущості асертивності як властивості особистості, що забезпечує ефективну взаємодію.

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДЕСТАБІЛІЗАЦІЇ ШЛЮБУ

2022-04-29T16:19:25+03:00

Анотація. У статті розглядаються проблеми сім՚ї, які ведуть до розлучення, дестабілізації сімейних стосунків. З՚ясовано, що значне місце займає сімейна напруженість, яка, зі свого боку, стає причиною незадоволеності різними аспектами шлюбу.

Аналіз причин психологічного розпаду шлюбу та факторів, які впливають на задоволеність шлюбом, дав змогу виявити, що в подружніх парах, орієнтованих на розлучення, присутній такий дестабілізуючий фактор, як напруженість у сімейних відносинах.

Розглядаючи успішність і стабільність сучасного шлюбу, ми відзначали, що вони базуються на психологічній сумісності, психологічній адаптації, на сприятливому психологічному кліматі в сім՚ї. Нестабільність подружніх відносин починається передовсім з напруженості у подружніх стосунках.

Отже, можна з впевненістю сказати, що на деструктивний розвиток подружніх відносин, на благополучність психологічного клімату і, як результат – орієнтованості на розлучення, найбільш вагомий вплив мають різнотипні фактори.

Найчастіше всього наявність цих дестабілізуючих елементів подружнього життя призводить до ускладнення шлюбно-сімейних відносин, психологічного розпаду подружжя, орієнтації чоловіка і жінки на розлучення.

Знання про існування перелічених вище факторів, вміння їх діагностувати та виявляти лежать в основі проведення психотерапевтичної та корекційної роботи.

CULTURAL AND HISTORICAL DEVELOPMENT OF HUMAN CREATIVE IDEA

2022-05-27T12:47:40+03:00

Анотація. У статті представлена наукова рефлексія філогенезу ідеї творчості людини, що виявила суголосність загальним ознакам процесу онтогенезу особистості. Застосований міждисциплінарний підхід та використано загальнонаукові принципи об՚єктивності, системності, історизму, світоглядного плюралізму, а також логіко-семантичний, системний і прогностичний підходи у вивченні й узагальненні досліджуваної проблеми розвитку ідеї творчості. Вихідна методологічна настанова дослідження передбачає наявність різних, відносно самостійних теоретичних моделей характеристики об՚єкта. Принцип об՚єктивності дав змогу провадити неупереджений аналіз наукових концепцій творчості. Системний, логіко-семантичний і прогностичний підходи сприяли комплексному аналізу онтологічних засад культури у становленні змісту творчості. Історичний розгляд проблеми творчості пов՚язаний зазвичай із необхідністю з՚ясувати справжнє призначення людського буття, способу й характеру вкоріненості людини у світі. Наукова експлікація поетапних змін свідчить, що кожен історичний рівень є новою самобутньою системою світобачення із цілісною логікою інтерпретації змісту творчості разом із власною обмеженістю розуміння сенсу творчості на основі актуальних світоглядних орієнтирів, цілей, цінностей, спрямування, досвіду втілення творчості, особливостей взаємодії людини та світу.

PSYCHOLOGICAL FEATURES OF THE DEVELOPMENT OF YOUNG PEOPLE՚S READYNESS FOR FATHERHOOD

2022-04-29T16:13:47+03:00

Анотація. Стаття розкриває особливості засвоєння батьківства юнаками у ціннісно-смислових значеннях, створення психологічних умов для розвитку усвідомленого та позитивного ставлення до майбутньої соціальної ролі на основі цілеспрямованої планомірної виховної діяльності, а також врахування сензитивності вікових періодів у розвитку психологічної готовності до батьківства. Проаналізовано основні позиції до батьківства як психосоціального феномену.

Батьківство розглядається як безпосереднє виконання батьківської ролі та в контексті забезпечення умов розвитку дитини. Стверджується, що проблема засвоєння батьківства у ціннісно-смислових значеннях актуалізується на ранніх етапах особистісного розвитку чоловіків.

У статті підкреслюється, що адаптація до ролі батька – одна з головних сторін особистісного розвитку дорослої людини.

Доведено, що батьківство є важливим кроком у розвитку та самоідентичності чоловіка. Обґрунтовано природу і оптимальні умови для розвитку психологічної зрілості та відповідального ставлення юнаків до батьківства як системи взаємодії майбутнього батька з дітьми, розроблено й апробовано програму оптимізації психологічної готовності молоді до батьківства, яка базується на системному підході та складається з чотирьох розділів: формування позитивної «Я-концепції», формування ставлення до батьківства і батьківських ролей, ставлення до себе як до батька та ставлення до майбутньої дитини.

З՚ясовано, що механізм психологічної готовності юнаків до батьківства полягає у цілеспрямованому розвитку цього явища як системи ставлення до батька шляхом розробки цілісної системи компонентів психологічної готовності юнаків до батьківства. Формою реалізації програми є психологічний тренінг, орієнтований на людину як метод цілеспрямованих поступальних змін людини шляхом досягнення, аналізу та переоцінки власного життєвого досвіду в груповій взаємодії. Через вплив програми на формування психологічної готовності юнаків до батьківства зростає тенденція до зниження дратівливості до батьківства, а також розуміння того, що суворе виховання не завжди є відповідним способом взаємодії з дитиною.

У результаті тренінгових занять спостерігалося підвищення середніх значень критеріїв ефективності програми в експериментальній групі, а в контрольній групі змін не відбулося. Загалом, психологічну готовність до батьківства можна розвинути з використанням програми через формування її психологічних компонентів.

ОСОБЛИВОСТІ ЗМІСТУ ОСОБИСТІСНОЇ ІДЕНТИФІКАЦІЇ В ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ У КОНТЕКСТІ СУЧАСНОГО РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА

2022-04-29T16:10:19+03:00

Анотація. У статті висвітлюються особливості змісту особистісної ідентифікації у підлітковому віці в контексті сучасного розвитку суспільства. Стверджується, що провідним механізмом становлення ідентичності є ідентифікація. У статті підкреслюється, що особистісна ідентифікація дуже важлива для нормального психічного розвитку людини на всіх вікових етапах, але особливо – у підлітковому та юнацькому віці. Звертається особлива увага на обґрунтування особливостей змісту особистісної ідентифікації підлітка, та дослідження одного з її механізмів, зокрема орієнтації на суб՚єктивного іншого. Особистісна ідентифікація підлітка є процесом співвіднесення його самого з освітніми, соціальними і особистісними ідеалами (образами учня, майбутнього спеціаліста, людини, громадянина), формування у нього ціннісного ставлення до довкілля. З՚ясовано, що процес залучення учнів-підлітків до діяльності у різноманітних спортивних секціях є своєрідною реакцією, формою соціально-психологічного захисту в період загальної особистісно-соціальної невизначеності. Розглянуто також розвиток особистісної ідентифікації учнів-підлітків у процесі соціально-педагогічної діяльності Дрогобицької дитячої юнацької спортивної школи ім. Івана Боберського. Показано, що психолого-педагогічний ефект впливу громадської думки колективу такого клубу на підростаючу особистість складається з низки усвідомлених і неусвідомлених актів та полягає у засвоєнні членом клубу соціального досвіду, суспільних цінностей, норм під час активної діяльності.