CREATIVITY PROBLEM IN SCIENTIFIC RESEARCH IN THE XIX–XX CENTURIES
DOI:
https://doi.org/10.24919/2312-8437.49.257566Ключові слова:
творчість; людина; особистість; раціоналістична теорія; ірраціоналістична теорія; концепція всеєдностіАнотація
Анотація. У статті висвітлено результати наукової рефлексії проблеми творчості людини у теоріях ХІХ–ХХ століття. Застосований міждисциплінарний підхід та використано загальнонаукові принципи об՚єктивності, системності, історизму, світоглядного плюралізму, а також логіко-семантичний, системний і прогностичний підходи у вивченні й узагальненні досліджуваної проблеми творчості.
Історичний розгляд проблеми творчості визначає необхідність з՚ясування справжнього призначення людини буття, способу й характеру самореалізації та перманентної життєтворчості.
У психологічних традиціях вивчення творчості орієнтоване на прагматичні цінності і реалізується у ідеях взаємозв՚язку творчості із «виробництвом» ідей, продуктів, які характеризує новизна і значущість.
Доведено, що евристично цінним у розвитку ідеї творчості є синергетичний підхід. Розуміння творчості як єдності хаосу та порядку у синергетиці перегукується із міфологічним тлумаченням на засадах аналогічного сприйняття світу як плинного й алогічного (збігу випадковостей), який не передбачає існування трансцендентного виміру ієрархічної упорядкованості та перетворення його на однорідний простір. Синергетичний підхід у розвитку ідеї творчості є своєрідним завершенням її культурно-історичного гештальту з одночасним відкриттям можливостей – потенцій для подальшого розвитку на вищому рівні розуміння людини. Особливість сучасного перехідного етапу визначає зміщення акцентів із ідеї деміурга на потенційну здатність саморозвитку, що орієнтує на дослідження потенційного творчого ресурсу особистості.
Посилання
Bergson, A. (2001). Tvorcheskaya evolyutsiya [Creative evolution]. (V. Flerova, Trans.). Moscow: TERRA-Knizhnyy klub; KANON-press-Ts [in Russian].
Bodriyar, Zh. (2000). Simvolicheskiy obmen i smert [Symbolic exchange and death]. Moscow: Dobrosvet [in Russian].
Bulgakov, S. (1994). Svet nevecherniy: sozertsaniya i umozreniya [Non-evening light: contemplation and speculation]. Moscow: Respublika [in Russian].
Korniienko, N. (2008). Zaproshennia do khaosu. Teatr (khudozhnia kultura) i synerhetyka. Sproba ne liniinosti [Invitation to chaos. Theater (art culture) and synergetics. An attempt at non-linearity]. Kyiv [in Ukrainian].
Maslou, A. (1997). Dalnie predely chelovecheskoy psikhiki [The far reaches of the human psyche]. Saint Petersburg: Evraziya [in Russian].
Omelchenko, N. (2005). Opyt filosofskoy antropologii: monografiya [Experience in Philosophical Anthropology: Monograph]. Volgograd: VolGU [in Russian].
Ponomarev, Ya. (1976). Psikhologiya tvorchestva [Psychology of creativity]. Moscow: Nauka [in Russian].
Rodzhers, K. (1990). Tvorchestvo kak usilenie sebya [Creativity as self-empowerment]. Voprosy psikhologii – Questions of psychology, 3, 165 [in Russian].
Frank, S. (1997). Realnost i chelovek [Reality and man]. Moscow: Respublika [in Russian].
Freyd, Z. (1989). Vvedenie v psikhoanaliz: lektsii [Introduction to psychoanalysis: lectures]. Moscow: Nauka [in Russian].
Fromm, E. (1994). Anatomiya chelovecheskoy destruktivnosti [Anatomy of human destructiveness]. Moscow: Respublika [in Russian].
Yung, K. (1992). Fenomen dukha v iskusstve i nauke [The phenomenon of the spirit in art and science]. Moscow: Renessans [in Russian].
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-ShareAlike 4.0 International License.
Розробляючи положення видавничої політики збірника фахового наукового видання Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка Проблеми гуманітарних наук. Серія: Психологія, редакція спиралась на рекомендації Комітета з етики публікацій – Committee on Publication Ethics (COPE), досвід роботи українських і закордонних наукових товариств, організацій та редакцій наукових видань, а також керувалась Етичним кодексом ученого України. Суспільство має бути впевненим у чесності науковців та достовірності результатів їхніх досліджень. На жаль, в багатьох країнах спостерігалися серйозні порушення етики, які підірвали авторитет науки та довіру суспільства до вчених. Щоб запобігти такому розвиткові подій в Україні, всі науковці мають усвідомлювати важливість високоетичної поведінки та свою відповідальність за формування громадської думки щодо науки.
Етичні зобов’язання авторів
- Основний обов’язок автора полягає в тому, щоб надати точний звіт про проведене дослідження, а також об’єктивне обговорення його значущості. Автори повинні представити свої результати чітко та однозначно, так що їхні висновки можуть бути підтверджені іншими вченими, без підробки отримання даних або неналежного маніпулювання ними.
- Автори статей несуть усю повноту відповідальності за зміст статей і за сам факт їх публікації.
- Автор повинен цитувати ті публікації, які здійснили визначальний вплив на сутність роботи, що викладалася, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з більш ранніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. Необхідно також належним чином вказувати джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо ці матеріали не були отримані самим автором.
- Недопустимим є представлення плагіату в якості оригінальної роботи та подання до публікації раніше опублікованої статті. У випадках виявлення зазначених фактів відповідальність несуть автори наданих матеріалів.
- Співавторами статті мають бути все ті особи, які доклали значний науковий внесок у представлену роботу і які розділяють відповідальність за отримані результати. Автор, який представляє рукопис до публікації, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені тільки ті особи, які відповідають критерію авторства та бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію в журналі.
- Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться в цьому рукописі.
- Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої або представленої інформації та мають належним чином оформити посилання на літературні джерела, що використані у роботі, відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
- Редколегія має право відмовити у публікації статті за умов недотримання вимог редакції.
Угода про публікацію та авторські права
Ця угода про публікацію та авторські права («Угода») регулює процедуру подання рукопису праці під назвою _______________________________________________________
Сторонами цієї Угоди є:
________________________________________ (одноосібно або у співавторстві, далі – «Автор»)
та Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, видавець та власник авторських прав на збірник Людинознавчі студії. Серія: "Педагогіка" в особі ректора п. Скотної Н.В. (далі – «Видавець»).
1. ЛІЦЕНЗІЯ НА ВИКОРИСТАННЯ АВТОРСЬКОГО ПРАВА
a) Автор надає Видавцю безоплатну глобальну невиключну ліцензію на публікацію, відтворення, демонстрацію, розповсюдження та використання Статті у довільній формі та на будь-якому носії, повністю або частково, окремо або як частини колективної праці, у тому числі, невиключну ліцензію на публікацію Статті у випуску Публікації, копіювання та розповсюдження індивідуальних передруків Статті, відтворення Статті у повному обсязі в інших публікаціях та відтворення і розповсюдження Статті або анотації до неї у комп'ютерних системах пошуку інформації. Автор зберігає всі авторські права на Статтю (або частину, написану Автором) та всі інші права, які прямо не згадані у цій Угоді.
б) Автор надає Видавцю право передавати на умовах субліцензії або в інший спосіб будь-які ліцензії, надані Видавцю відповідно до цієї Угоди.
в) Повторна публікація. Автор зобов’язаний вимагати згадування Видавця як першовидавця Статті при перевиданні її у будь-якій іншій публікації за згодою Автора. Якщо Видавець уповноважує будь-яку іншу сторону перевидати Статтю згідно з умовами пунктів 1 (а) та 1 (б) цієї Угоди, Видавець зобов’язаний вимагати, щоб ця сторона гарантувала згадування Автора як Автора Статті.
2. РЕДАГУВАННЯ СТАТТІ
Автор дає згоду на редагування Видавцем Статті відповідно до вимог Публікації. У тій мірі, у які правки Видавця прирівнюються до об’єктів інтелектуальної власності, Видавець надає всі права на такі правки Автору. Видавець погоджується на публікацію Статті за умови, що Стаття, у її кінцевому вигляді, є прийнятною як для Автора, так і для Видавця.
3. ГАРАНТІЇ
a) Автор гарантує, що, наскільки йому відомо, Стаття не принижує людської гідності, не посягає на приватне життя і жодним іншим чином не порушує прав людини. Автор зобов'язується звільнити і убезпечити Видавця від таких претензій.
б) Автор гарантує, що Автор має усі необхідні повноваження для підписання цієї Угоди та надання ліцензій, передбачених цією Угодою.
в) Автор гарантує, що Стаття, надана Видавцю, не була опублікована раніше.
4. ТЕРМІН ДІЇ
a) Ця Угода залишається чинною упродовж терміну дії авторських прав на Статтю відповідно до законів про захист авторських прав у кожній країні.
5.ГОНОРАР
Автор погоджується та визнає, що Автор не отримає жодної оплати від Видавця за використання Статті або ліцензій, наданих відповідно до цієї Угоди, за винятком випадків, якщо протилежне погоджено у письмовій формі в окремому порядку. Видавець публікує Статтю та надає Автору переплетений збірник зі Статею в усталеному форматі. Автор має можливість замовити додаткові копії за свій рахунок до того моменту, як Публікація, в якій міститься Стаття, потрапить в друк.
6. ПОВНОТА УГОДИ
Ця Угода замінює всі без винятку інші угоди, усні або письмові, між Автором та Видавцем щодо предмета цієї Угоди. Ця Угода містить усі гарантії та домовленості між сторонами стосовно Статті, і кожна сторона визнає, що не існує жодних інших тверджень, спонукань, обіцянок чи угод з боку або від імені будь-якої зі сторін, за винятком гарантій та домовленостей, що містяться у цій Угоді.
Автор(и):_________ Ректор: Скотна Н.В.,ДДПУ ім. Івана Франка
Підпис:___________ Підпис:______________________
Дата:_____________ Дата:________________________
